Головна Святиня Української Греко-Католицької Церкви. У липні 1700 р. тут було проголошено акт з'єднання Львівської архидієцезії з Римом. Перший храм на Святоюрській горі існував ще за часів давньоукраїнської Галицько-Волинської держави. Його не раз руйнували завойовники, але завжди храм відновлювався. У XVIII ст. він постав у теперішній величі та красі.
Найцінніша реліквія храму — Чудотворна Ікона Пречистої Діви Марії XVII ст.). У 1674 p. привезена до Львова з Теребовлі єпископом Йосифом (Шумлянським).
Львівські майстри різця і пензля стали творцями вишуканого оздоблення інтер'єру у стилі рококо. Його реставрація була проведена у 1996 p., напередодні 400-ліття Берестейської Унії.
Старанням митрополита Атанасія Шептицького на місці давньої церкви було зведено новий храм — перлину європейського мистецтва (1744 - 1761, архіт. Б. Меретин, скульп. І. Пінзель). У його архітектурі злились західні віяння та традиції українського церковного будівництва.
У крипті знаходяться поховання видатних діячів УГКЦ — Кардинала Сильвестра Сембратовича, Митрополита Андрея Шептицького, Патріярха Йосифа Сліпого. Митрополита Володимира Стернюка, Мирослава-Івана Кардинала Любачівського.
Текст з путівника "Львів Сакральний", 2001, ISBN 966-547-022-1
Вершиною львівського бароко по праву називають Святоюрський собор, що розташований на південно-західному узгір'ї і служить домінантою в паноромі міста. Він збудований за проектом Бернарда Меретина у 1744-1761 рр. на місці старого мурованого собору з 1363 р. Після смерті Б. Меретина (1759 р.) будівництво продовжив і завершив Клеменс Фєсінгер. Фундатором Святоюрського собору був митрополит Атанасій Шептицький, який своєю подвижницькою працею багато зробив для розвитку та утвердження укра їнської церкви. Він бажав створити для нащадків величавий рукотворний храм, який відповідав би найвищим досягненням тогочасної європейської архітектури.
(В.Вуйцик. У вирі форм та ліній бароко. З книги: Львівщина: історико-культурні та краєзнавчі нариси.- Львів: Центр Європи, 1998.- С.126).
