Храм розташований на непарній стороні вулиці Личаківської, на підмурованій з боків ділянці. Нава стінно-філярового типу, п'ятипряслова, зорієнтована на осі захід-схід, паралельно до вулиці із головним входом із заходу. До входу провадять монументальні сходи. Додаткове прясло припадає на хори. Короткий презбітерій, замкнутий півциркульною в плані абсидою, примикає зі сходу. Нава, презбітерій і хори мають пласке залізобетонне перекриття із ребрами жорсткості у вигляді поздовжних і поперечних балок, які створюють враження кесонованої стелі. Абсида перекрита конховим склепінням.

Церква в Кугаєві, яка стоїть при в'їзді у село і є пам'яткою архітектури національного значення, збереглася в оригінальному вигляді до наших днів. В інтер'єрі є написи, які свідчать, що церкву ремонтувала своїм коштом громада Кугаєва при священнику Горіновичу та провізорах Михайла і Василя Батогів у 1874 році. Знову ж таки коштом сільської громади святиня відреставрована у 1985 р., помальована у 1989 р.

Храм Святителя Іоана Золотоустого - колишній костел Серця Ісусового — мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем - сестер францишканок Пресвятих Дарів. Засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія від Хреста (Людвіка Моравська).

Весь монастирський комплекс, включно з храмом св. Климентія папи у 1893-1895 роках спорудив будівничий Іван Левинський за проектом Франца Штатца для Кармеліток босих. Правда, історія цього храму , сумна, як і історія всього нашого українського народу.

В 1939 році «наші визволителі» розташували у стінах храму НКВС.

Другі визволителі», вже пристосовані для катувань стіни храму, перетворили в осідок Гестапо.1943 року на терені монастирського саду та цвинтаря нацисти розстрілювали італійських військовополонених.

Греко-католицька церква і василіанський монастир Святого Онуфрія (вулиця Богдана Хмельницького, 36) – пам’ятка XVI-XIX століть, яка займає визначне місце в українській історії та культурі. Монастир Святого Онуфрія належить до найстаріших святинь міста, він існував ще у XIII столітті за часів галицького князя Лева. Згідно з легендою, в монастирі зберігався образ Матері Божої, намальований євангелістом Лукою на кипарисовій дошці. Імператор Костянтин переніс образ до своєї столиці, а з Константинополя він разом з візантійською царівною Анною потрапив до Києва.

Храм Святого Лазаря – зведений на підвищенні монастир і шпиталь першої половини XVII століття з масивними мурами. Барокова святиня з ремінісценціями ренесансу.На заміському узгір’ї Галицького передмістя у 1630-1640 роках за проектом львівського архітектора Амброзія Прихильного зведено костел і шпиталь Святого Лазаря. Ця будівля з’явилася в час утвердження архітектурного стилю бароко, але водночас його зодчі залишилися вірні мистецтву епохи Відродження. Оточений мурами храм зі шпиталем має яскраво окреслений оборонний характер.

Львів, вул. Івана Франка , 121 а

Костел Святої Софії - пам'ятка архітектури.

Костел був заснований на місці колишнього дерев'яного костелу, заснованого в 1614 на гроші міщанина Софії Ганльовой та згорів в 1672 році. У 1765 році костел був перебудований. Будівля виконана з каменя. Костел прямокутний в плані. Простір нефи доповнюється гранованою апсидою і невеликою квадратною прибудовою. Строгий фасад пом'якшують плавні лінії розвиненого барочного фронтону і статуї в нішах.

З 1990-х років знаходиться у використанні УГКЦ і носить назву Храму Святої Софії.

Львів, вул. Садибна, 1 А

рам Пресвятої Трійці на Сихові (вулиця Садибна, 1 А) – єдина львівська унікальна дерев’яна церква, збережена від XVII століття.

Костел Матери Божої Остробрамскої (з 1992 року — церква Покрови Пресвятої Богородиці )

Будівля була побудована в 1932 р. польським архітектором Тадеушем Обмінським як римсько-католицький храм. З північного боку до храму примикає висока башта на зразок флорентійської кампаніли. Будівництво храмового комплексу було закінчено в 1938 році. Будівництво костелу велося стараннями римсько-католицького архієпископа Болеслава Твардовського. Головний корпус — у формі старохрістіанськой базіліки. Дуже оригінальною для архітектури Львова є дзвіниця (кампаніла) заввишки до 60 метрів.

18 квітня 1994 року, на Великдень, у відкритому, хоч, і вповні зруйнованому храмі, була відправлена урочисто перша Свята Літургія.

Сьогодні храм є одним з найкращих у Львові, провадиться активна душпастирська діяльність, працює катехитична школа, соціальний центр, Архибратство – Матері в молитві, марійська та вівтарна дружина, три хорові колективи.

Храм споруджено у 1260 році (за іншими джерелами 1270 р.) князем Левом для дружини — Констанції — доньки угорського короля Бели IV. Костел для себе будували домінікани, яких до Львова запросила Констанція, на місці колишньої дерев'яної церкві монахів-василян, але вже з XVI сторіччя це вірменська церква. Храм неодноразово перебудовувано. У 1800 році храм горів.

У 1886 році церкву радикально перебудовав архітектор Юліан Захаревич за участю архітектора Т.Мюніха. При цьому споруда повністю втратила будь-які риси старовини і стала виглядати псевдороманською каплицею XIX сторіччя.

Унівська Лавра розташована біля Львова.

Греко-католицька церква Священомученика Йосафата. Колишній монастир капуцинів з костелом св. Франциска Асізського було спроектовано ще в 1909 році, а от за будівництво взялися пізніше - війна завадила. Виріс цей неороманський комплекс (храм і келії) в 1925-1929 рр., а освячено святиню було в 1930-му. Як і більшість споруд архітектора, колишній монастир капуцинів невловимо нагадує чимось готичні споруди. Келії видаються досить давніми - і справді, в національному реєстрі пам'ятка на замарстинівській 134,а фігурує під назвою Костел місіонерів і з датуванням 1744 - ХІХ століття.

Колишній Костьол св. Казимира
м. Львів, вул. Кривоноса, 1
Дата: 1656-1664 рp., реконструкція XIX ст.

будівництво церкви розпочали 1991 року, після святкування 1000-ліття хрещення Русі та проголошення незалежності України. Намір спорудити її став своєрідним протестом, оскільки нашу державу усунули від святкування цієї дати, зробивши центром урочистостей не Київ, а Москву. “Історичну справедливість потрібно відновити”, – вирішили львів’яни та взялися за спорудження храму, який акцентував би на тяглості традиції та став би твором нової епохи. Вартує уваги, що місце під церкву освячував Володимир Стернюк.

Храм Преображення Господа Нашого Ісуса Христа був освячений у квітні 1906 року. У 1989 році він став першою в Україні святинею, що повернулася до лона УГКЦ. У споруді церкви втілені традиції української сакральної архітектури {арх. С. Гавришкевич) І одночасно збережені риси давнього храму оо. Тринітаріїв (XVIII ст.).

ІСТОРІЯ ХРАМУ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГНІХ

Оскільки церква посвячена Різдву Пресвятої Богородиці, то в ній традиційна система розписів хрестово-купольного храму отримує більше наголосів на місце Богородиці в історії спасіння. Зокрема, як це зазвичай буває у присвячених Богородиці храмах, вона зображується у мафорії (плащі) синього кольору, який у цьому контексті символізує надприродне дівство Божої Матері: народивши Сина, Вона залишилась Дівою. Також увага молільників звертається на окремих осіб та типи зображень, безпосередньо пов'язаних з Богородицею.

Бічні куполи храму